Вівторок, 16 січня 2018

mizhhiryachustperechinsvaljavatjachivvolovetsirshawaberezniyvinogradivrachivberehovomuka4evouzh horod

До уваги читачів Хуст онлайн, місцеві організації, політичні партії та установи! Для розміщення ваших публікацій, статтей та оголошень на сайті просимо надсилати інформацію на електронну адресу Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

На сайті 1075 гостей та відсутні користувачі

ц4уеСвятий Василь зробив дуже багато для віруючих людей, зокрема допомагав їм не втратити віру, закликав до терпіння, смирення та мужності. Василь Великий заснував два монастирі — жіночий і чоловічий, у кожному окрузі своєї митрополії утримував богадільні та будинки для прочан. Його життя — справжній зразок для наслідування.

Св. Василь Великий вважався покровителем землеробства. Тому основним звичаєм цього дня було засівання осель українців збіжжям із відповідними примовляннями.

Цього дня діти прокидаються дуже рано, бо в них важлива справа — посівати треба. Із самого ранку хлопці набирали в рукавички й кишені зерна (жито, пшеницю, овес) й, дочекавшись закінчення ранкової церковної відправи, починали засівати. Народна традиція велить посівати спочатку в рідній оселі, а вже потім іти до чужих людей.

Засівальників сприймали як самих бажаних гостей, запрошували сісти до столу, щоб добре все сідало, або шоб свати сідали (так казали там де були незаміжні дівчата).

Перший посівальник — приносить до оселі щастя. Відповідно до народних уявлень, дівчата щастя не приносять, тому їм посівати небажано.

Зерно, яке посівальники розкидали по хаті, за повір’ям, мало велику «помічну» силу і тому його використовували як магічний засіб. Господині годували ним курей «аби краще неслися», давали його худобі «щоб була здорова», особливо в тих випадках, коли корова мала розтелитися. Ці ж зерна господарі ретельно зберігали до весни і тоді, змішавши з іншим зерном, розпочинали першу сівбу.

Також, 14 січня — за церковними святцями — свято Обрізання Господнє.

Ісус Христос на восьмий день після свого Різдва прийняв обрізання відповідно до старозавітного закону для всіх немовлят чоловічої статі. Після виконання обряду дитині дали ім’я, провіщене архангелом Гавриїлом в день передання благої вісті Діві Марії — Ісус.

У ніч з 13 на 14 січня зустрічають Старий Новий рік і що ж віщує його перший день?

У перший день Нового року до всього уважно приглядаються, бо все має віще значення. Стоячи в церкві під час утрені, люди придивляються, як свічі горять у паникадилі: якщо ґніт палаючої свічки зігнувся гачком – буде врожай цього року; якщо ж ґніт стирчить на свічці, ніби порожній колос на стеблі, – жди неврожаю.

Народні прикмети

– Якщо ніч проти Нового Року тиха і ясна, буде щасливий рік не тільки для людей, а й для худоби.

– Якщо сонце весело зійде, ввесь рік буде щасливий, а особливо добрий буде врожай садовини.

– Якщо іній рясно вкриває всі дерева, буде врожай на збіжжя.

– Якщо частина неба закрита на Новий рік хмарами, в тій стороні буде урожай збіжжя – звідти треба сподіватися щастя.

– Сніг випаде в цей день – щасливий рік буде

26238990 549597458723517 3489664333750723846 nРіздвяна пора – час  душевного  спокою, тепла, радості, надії, час єднання з родиною за спільним столом, час приємних спогадів, різдвяних вогників, та колядок.

Одним із найкращих  аматорських вертепів Міжгірщини  є вертеп із с. Слобода. Співучих, веселих та душевних  горян зібрав настоятель Свято - Преображенського Свободівського храму о. Ігор Бембило.

Уже традиційно кожен рік вони нас радують автентичними, щирими і душевними колядками.

Вчора цей колоритний вертеп  завітав у районний центр, щоб привітати з Різдвом Христовим.

«Як завжди неперевершене виконання і настільки гарні і нові для нас колядки, що я інколи задумовуюсь звідки їх шукають такі гарні, мелодійні і дуже сильно змістовні!!!

Одним словом -молодці!!! Так тримати!!! Здебільшого тільки такі дітки та їх наставники несуть, зберігають та примножуть наші споконвічні традиції!!!"  - із захопленням відізвався про колядників голова районної ради Василь Щур. 

Василь Михайлович  вручив  коляндикам  солодкі подарунки. Під час задушевної розмови із частуваннямголова ради ще раз подякував жителям найвисокогірного села району за збереженні традиції, за радість та душевне піднесення,  які вони з  року в рік від душі дарують під час Різдвяних свят.

 

Фото Маріи Красняник.

"Коляда прекрасного, мальовничого високогірного села Свобода, яку щорічно організовує отець Ігор, настоятель Свято - Преображенського Свободівського храму. Духовність! Радість! Неповторність! Професійність! Божественний спів!!!!" – так пише  на своїй сторінці у фейсбуці секретар Син-Полянської сілької ради Марія Красняник.

Відео дивіться тут

KostenkoУкраїнська письменниця Ліна Костенко кілька років працює над новою книгою.

Про це повідомив видавець Іван Малкович в ефірі каналу ZIK, передає Народна Правда.

“Ми очікуємо від Ліни Костенко нову прозову книгу. Це буде велика несподіванка. Вона над нею вже кілька років працює, закінчує. Це художньо-історична. Ми поки говоримо, як позначити жанр, так як це не роман і не есеїстика”, – сказав Малкович.

Він також розповів, що у 2018 році його видавництво “А-ба-ба-га-ла-ма-га” перевидасть “Марусю Чурай” Костенко.

https://narodna-pravda.ua

rd57На Закарпатті, навіть у радянські часи, діти ходити із хати до хати, співаючи колядки. Було багато вертепних колективів, самодіяльних, звісно, які одягалися в біблійних персонажів і несли між людей добру звістку.

Тепер із року в рік колядників стає все менше і менше, традиції забуваються… тай господарі незнайомцям не надто поспішають відчиняти двері.

«У моєму дитинстві діти колядували від щирого серця. Грошей їм за це ніхто не давав, бо люди жили бідно.

Хтось нагороджував гостей горіхами, хтось давав цукор у кубиках, хтось – домашню випічку. Дорослих частували вином і стравами, які були в хаті. Кутю в нас ніколи не варили. Це зараз вона стала популярною, але це – не закарпатська різдвяна страва, – розповідає газеті «Наш Хуст» 90-річний Юрій Левдар. – Давати колядникам копійки почали все пізніше, за радянської влади. Хоч церква була поза законом, колядувати все одно ходили. Мої діти – також. Сусіди їм могли дати по 5 копійок. 10 – це вже було багато. А карбованець діставався хіба що від рідних».

Тепер, коли Різдво є офіційним вихідним, діти співають релігійні пісні найчастіше лише в колі власної родини. Проте дехто все ж на Святвечір іде з хати до хати. На жаль, здебільшого лише для того, аби заробити грошей і купити необхідне.

Маленький Василько з багатодітної родини. У нього четверо братиків і дві сестрички. Діти чекають на Різдво з великим нетерпінням. Ще в листопаді зробили собі зірку та вивчили «Нова радість стала», «У Віфлеємі новина» та «Небо і земля».

«Колядувати ми підемо вперше, – розповідає 10-річний хлопчик. – Раніше в цьому не було потреби. Відколи помер батько, мама почала випивати і грошей не вистачає не лише нам на солодощі, але й на зошити та на щоденну їжу. Про одяг взагалі й не кажу. Доношуємо те, що дадуть родичі від своїх дітей».

Колядники придумали своєму колективі навіть назву «Звіздарі». Наймолодшому учаснику у гурті Дмитрику – всього три роки. Найстаршій Аліні – 13. Розраховують хустяни заробити хоч тисячу гривень. А от чи вдасться, не впевнені.

Отже, ми вирішили поцікавитись у більш досвідчених колядників, скільки ж можна заробити на свято народження Христа.

«У середньому незнайомі люди дають 10, максимум – 20 гривень.  Дехто – навіть 5. Якщо за вечір обійти  20 будинків, можна зібрати 400-500 гривень. Але при цьому варто пам’ятати золоте правило – найбільше дають родичі. Тому у виграші ті, в кого велика родина. Тітки, дядьки, бабусі, дідусі, як правило, «золотять руку» сто гривневими банкнотами. Декому дають навіть по 100 доларів. Отже, за 2-3 дні 2-3 тисячі гривень заробити можна спокійно»,- розповідає 12-річний Максим.

Вертепні колективи мають інші тарифи. Їх на Закарпатті називають «бетлегемашами». Але для того, щоб зібрати таку ватагу, треба постаратися, потрібні і костюми, і сам імпровізований будиночок, у якому з’явилося на світ Боже Маля.  Та й репертуар вертепників не такий, як у простих колядників. Тут уже потрібен сценарій, бо перед господарями розігрується цілі міні-вистава.

«Нас у гурті восьмеро – три пастухи, дід, цар, ведучий, тобто я, чорт і ангел. Виконуємо п’ять колядок і розважаємо ґаздів жартами. Для сценарію основу взяли з Інтернету, але дещо додумали самі, аби був більш закарпатським. Говоримо діалектом, деколи навіть використовуємо слова з чужих районів, щоб було колоритніше і веселіше, – зізнається 16-річний Богдан Роман.

У колективі переважно молодь. Лише роль діда виконує 67-річний чоловік. Ангелом і чортиком є діти – одному з них п’ять, іншому – шість років. Говорять вони небагато, але колядки знають добре. Найбільше діалогів у дійстві виконують ведучий, дід та пастухи.

За словами Богдана, бетлегемашів запускають далеко не в кожну квартиру. Але  хлопця це не дивує, бо як йому відомо, на Закарпатті за минулі роки було чимало випадків, коли колядники обчистили господарів. Тож недовіра до незнайомих людей для нього вважається нормальною. Найчастіше колектив наперед домовляється до кого і в скільки годин прийде, проте часом виникають і експромти.

«За три  дні і три ночі можу заробити до 5 тисяч гривень, – каже хлопець. – Але для цього треба мати багато знайомих і співати в  поті чола. Маловідомі люди дають на всіх нас десь по 100 гривень. Хтось дає стільки ж кожному. Хтось – взагалі 50 на всіх. 10 відсотків від заробленої суми ми неодмінно передаємо на церкву. Так робимо вже три роки».

Як зізнається колядник, частують гостей у Хусті не часто. Здебільшого, дають гроші уже після першої ж колядки і намагаються якомога швидше випровадити з дому. Утім декому доводиться співати й на біс.

«Бувають такі господарі, що допомагають нам, підспівують, а далі пропонують разом з нами виконати ще якусь колядку. Одного разу це була пісня, яку ніхто з нас навіть не чув. Ґазда був родом із Франківщини, там трохи інші звичаї. Тож він ще довго повчав нас, чому ми не всі колядки вивчили», – поділився спогадами закарпатець.

Як би там не було, а все ж добре, що навіть у містах зараз колядку можна почути не лише на фестивалях та не лише в церквах, що вона звучить і в домівках наших земляків.

zakarpatpost.net

1515160108 9866Ми – на Хустщині, у селі Бороняво, що в якихось десяти кілометрах від райцентру. Ми спеціально приїхали сюди за тиждень до Різдва (бо в урочний день буде не до нас), аби подивитися, як «репетирують» колядницькі ватаги, що пізно ввечері 6 січня ходитимуть по селу з унікальною колядою, яку співатимуть під супровід… дракона.
Називається він, дракон себто, Шаркань – і вірте чи ні, існує така колядницька традиція лише в Бороняві. І раз на рік усім селом, а головно, у тих дворах, де є дівчата на виданні, на Шаркань чекають, як на диво. І воно трапляється, змій оживає і йде колядувати – разом із легенями, які цьогоріч планують женитися. Час від часу також із цією традицією артисти Боронявського клубу виїжджають – наприклад, в Ужгород на тематичний фестиваль, або до сусідньої Словаччини – там цікавляться не тільки своїм фольклором, а й чужим. А в Україні, на Закарпатті, боронявська Шаркань тим часом уже п’ять років здобуває собі звання нематеріальної спадщини – і ніяк не здобуде.
ХОЧУ, ЩОБ ЦЯ ТРАДИЦІЯ ЖИЛА, БО ЦЕ – НАША ГОРДІСТЬ
Показати нам колядування із Шарканню, розповісти про минуле та сучасне збереженої традиції, погоджується завклубу в Бороняві пані Людмила Бонкало. Ми заходимо до клубу, за годину тут мають зібратися хлопці, які ходитимуть цьогоріч із Шарканню – обіцяють нам заколядувати, як на Святвечір. А поки їх чекаємо, маємо змогу поговорити.
1515160107-1254
- Ми вже п’ять років проходимо комісію на здобуття статусу нематеріальної спадщини, – розказує пані Людмила. – Маємо велику надію, що в цьому році нам це звання таки дадуть. І це нам не тільки про честь і славу потрібно (хоча найперше саме через це, бо Боронявська Шаркань – справді єдина, такого більше нема ніде) – але разом із тим, можливо, у нас буде змога хоча б костюми придбати для артистів ансамблю, бо зараз за межами села виступаємо у зичених. (Удома на Святвечір хлопці, як колядують із Шарканню, одягаються по-сучасному: білі сорочки, штани, черевики – як до церкви чи на свято, – авт.).
Але чому я із цього почала: цей довгий процес проходження щорічних комісій мене змусив попрацювати над питанням – я опитала всіх старожилів – віком 85-90 років, котрі самі колись ходили із Шарканню у Бороняві, котрі пам’ятають, як їм батьки та діди розказували про свої коляди. Цікаво, що ніхто не розповів про походження цієї традиції – але усі як один кажуть, що в Бороняві ще не пам’ятають такого року, аби Шаркань не носили.
Хоча, із сумом зазначає Людмила Іванівна, сучасна молодь не дуже береться за продовження традиції.
- Мені доводиться їх збирати щороку, бо я хочу, щоби це жило, бо це – наша гордість. А у хлопців не горять очі… Хоча от коли запросили минулого року на колядницький фестиваль до Словаччини нас із Шарканню – уперше побачила, як у них очі загорілись – один перед одним зголошувалися.
ЗА ШАРКАНЬ ДАЮТЬ ДОБРІ ГРОШІ, АЛЕ ХЛОПЦІ УСЕ ПЕРЕДАЮТЬ НА ЦЕРКВУ
Правду каже Любов Іванівна: мовляв, не пам’ятають люди такого року в Бороняві, коли б Шаркань не оживала. Щороку ходять зі змієм дві-три громади легенів селом, і ходили навіть у часи, коли їх переймали та Шаркані ламали. Але ходили! На цей рік підуть дві Шаркані по селу – понесуть їх 20 хлопців, зайдуть приблизно у 20 дворів.
1515160103-9375
- Традиція така, що колядувати із Шарканню йдуть легені, які планують женитися – ті, що вже відслужили армію чи закінчили навчання, від 20-22 років, молодші вертепи носять. Збираються ватагою по 8-10 чоловік, беруть музикантів – баян, скрипка та Шаркань (цей дракон вистукує в ритм колядці). Зі змієм ідуть колядувати хлопці до дівчат, Шаркань до неї в хату несе та стукає нею саме той хлопець, хто із тією дівчиною любиться та планує її брати за жінку. Це його честь – добре відколядувати із Шарканню: він має мати велику силу в руках, аби того змія втримати, аби вправно ним поводити по хаті, нічого не перевернути – бо ганьба буде! У кожному дворі хлопці, що водять змієм, міняються. Йдуть колядувати по наперед складеному списку хат, і господарі оповіщені, що до них Шаркань прийде – чекають цього як свята. Ви би бачили, яка то радість для людей: збираються цілими сім’ями, сусіди приходять, це неймовірні відчуття! За коляду із Шарканню ґазди дають добрі гроші – по 500 гривень та пляшку горілки в бесаги. Гостять добре – але оскільки це Святвечір, то вечеря пісна й ні грама алкоголю: гріх, бо колядувати маємо завершити до опівночі, коли в церкві та монастирі починається святкова всеношна. А гроші, зібрані під час колядування, хлопці пополам – у нас дві церкви в селі, православна та греко-католицький монастир, то дають половину туди, половину – туди. Собі хіба горілку лишають!
ЯК ДІВКИ В ХАТІ НЕМА – ЯЛИНКУ ЗМІЄМ ПЕРЕВЕРНУТЬ, ЩЕ Й ТЕЩІ ЦОРКНУТЬ У ЧОЛО
Виглядає цей процес так: хлопці з музиками заходять у двір до господарів, співаючи Тропар Різдва («Рожденство Твоє, Христе Боже наш!»), із цим доходять до дверей, їх зустрічають господарі та заводять до хати. А тоді колядуємо колядку, під час якої водять Шарканню – «Радость нам ся являє, Діва Сина раждає! Небеса, небеса, небеса поють, поють! Ангели ся удивляють, пастиріє поклін дають Нарожденному». Під час колядування легінь, що тримає Шаркань, ритмічно вистукує нею в такт пісні – то треба уміти, бо цей ударний інструмент – не з легких. Під час заспіву хлопець водить змієм по хаті, нахиляє його до дівчини, трясе його головою, а дівка повинна потріпати Шаркань за язик, що висить із пащі, а до рота покласти цукерку. Легінь б’є Шарканню тільки на приспівах. Після цієї колядки співають ще одну – «Небо і земля» або іншу якусь відому, сідають до столу, а тоді прощаються, дякують та йдуть далі.
1515160108-9866
Якщо раптом приходимо у хату, а дівчини нема (вибігла кудись абощо), за це ялинку перевертають, колядуючи, із ялинки прикраси познімають та розкидають, або й майбутній тещі Шаркань по чолі цоркне – то так хлопці сердяться, мовляв, куди, мамо, дівку з хати пустили? Це вважається образою, виявленням неповаги. А ще давніше подушки перевертали на ліжку – оті, що пірамідою вистроєні були на ліжку. Але таке буває рідко.
ЖЕНЯТЬСЯ, ПЕРЕВАЖНО, ТОЇ Ж ОСЕНІ, АЛЕ ЧАСОМ І ПО П’ЯТЬ РОКІВ ШАРКАНЬ НОСЯТЬ
Питаю, чи обов’язково женяться – оці легені на цих дівках після коляди із Шарканню?
- Часто буває, що в цьому ж році й гуляють весілля – здебільшого, на осінь, – каже Людмила Бонкало. – Але є у нас хлопці, які по два-три роки із Шарканню до дівчат ходять, а не женяться, – каже Людмила Іванівна. – Як правило, щороку носять Шаркань нові хлопці – вони перед святами ходять тренуватися вибивати змієм – це не дуже легко, не хочеться осоромитися, як часом люстру розіб’ють. А на виступи чи фестивалі ходимо одним колективом – нам треба презентувати себе, треба, аби добре били Шарканню, попадали в такт, тримали паузи та ритм, красиво трясли головою змія…
Питаю, чи нема схожого звичаю по селах в окрузі?
- Ні, нема, навіть якщо хлопець із Боронява, а дівчина із сусідньої Сокирниці, то в сусіднє село із Шарканню громада колядувати ніколи не йде, – каже Людмила Бонкало. – Хоча знаємо, що у сусідній Румунії є схожа різдвяна традиція – там у деяких селах також носять змія під час колядування. Але із ним не заходять до хати, а просто стукають ним у вікно – наче викликаючи господаря. У нас це виглядає зовсім інакше.
1515160104-8297
Тим часом у клубі зібралися хлопці – різного віку, від 20-ти до 26 років. Людмила Бонкало виносить двох зміїв – одноголового та з трьома головами. Роздивляюся та тестую конструкцію: вона проста, це дощечки, збиті навхрест таким чином, що при натисканні на кінці змій витягується, а як відпустити – він знову складається. Важить конструкція наче й небагато: менший, одноголовий – 5 кг, триголовий – близько 7-и. Але коли випускаєш змія – ним важко управляти, потрібні певні навички, ну, й сильні руки: ним справді важко вистукувати.
- Це старі Шаркані, їм понад 50 років, вони вже багато разів ламалися – тоді майстри або доточують дощечки, або вкорочують змія. Зроблені з липи – беруть спеціально легке дерево. Дубовий би довше прослужив, але буде надто важкий, – пояснює Михайло Берец, який уже 5 років носить Шаркань до боронявських дівчат – та все ніяк не вжениться. Але тепер от запевнив: цей рік уже точно востаннє!
ДИВИСЯ, МАЙБУТНЯ ЖОНО, ЯКИЙ ВІН – Я!
Зрештою, за нашими розмовами колядницький гурт починає для нас дійство із Шарканню. Поки одні хлопці співають разом із Людмилою Іванівною, двоє вистукують Шарканями. А ми маємо змогу збоку за цим спостерігати.
1515160105-3699
І що вам сказати – відчуття неймовірні! Це навіть при тому, що ми не в ґаздівській хаті, а в клубі, і дівчина – не справжня наречена, а тільки грає роль. Але справжні хлопці, які тримають ці Шаркані й виконують руками оцей ритуальний маріонетковий драконячий танець перед дівчиною. Мимоволі любуєшся їхньою вправністю та силою: коли хлопці водять змієм у просторі перед собою, трясуть його головою – він оживає. А під час приспівів, коли настає час ритмічно вистукувати змієм, видно, наскільки це справді фізично важко – як прогинаються молодецькі спини, як грають м’язи. І як це красиво, граційно! Як естетично виглядають оці рухи молодецького тіла! Це справді добра нагода показатися у всій красі перед майбутньою обраницею: дивися, мовляв, моя жоно, от який він – я! Це демонстрація себе перед дівчиною у дозволених традицією рамках – на виду у майбутніх родичів та молодецької громади. І чудово, що цей звичай живе зараз – бо сучасна культура мало дає молоді схожих нагод. А такі моменти справді запам’ятовуються на усе життя, про них потім дітям розказують. Тому боронявським дівчатам, що мають таких боронявських хлопців, можна сміливо по-доброму позаздрити.
- Я дивлюся на молодших за нас хлопців, і не маю переконаності, що вони за два роки теж носитимуть Шаркань, – каже Ярослав Можарович, легінь, який цього року теж укотре вже понесе до дівки Шаркань. – Якісь вони мляві, худі, слабі… Але водночас хочеться, аби ця традиція у нас жила, – каже Ярослав. – Такого ж більш ніде нема, хіба в Китаї оті дракони. Але де той Китай! А це – наше, рідне, своє, боронявське! Я гордий від того, що мій няньо носив Шаркань, я ношу, і стоятиму на тому, аби мої діти теж носили! – каже легінь.
БОРОНЯВСЬКА ШАРКАНЬ ЩЕ ЧЕКАЄ СВОЇХ ДОСЛІДНИКІВ
А ми після «репетиційної» коляди дякуємо за можливість доторкнутися до збереженої унікальної традиції й їдемо собі. Хоч питань – ще більше, ніж перед дорогою туди. Чому – змій? І чому – на Різдво?
Людмила Бонкало ще в клубі розповіла, що шукаючи пояснення про походження традиції, вивідала у старожилів переказ про те, що цього змія-шарканя у колядницьку традицію ввели монахи (на території села кількасот років діє монастир).
630_360_1515160106-6203
- Казки такі ходять по селу, що колись, кажуть ще 300 років тому, побудували в Бороняві монастир. Православний – це зараз він греко-католицький (але громади у нас добре живуть). Ото, поселилися там монахи і вони посилалися на слова з Біблії. У Псалтирі, в 17-й кафизмі (частина Псалтиря, – ред) зазначається, що коли народився Ісус Христос, усе на землі раділо – усе, і навіть змії. Вони посилалися на це, і є перекази, що спочатку ці брязкальця-змії саме під цю колядку задзвеніли під стінами монастиря, на доказ того, що всі, навіть змії, радіють Нарожденному. Так вони хотіли доказати ту радість і пускали Шаркань біля стін монастиря наверх. «Радость нам ся являє, Діва сина Раждає» – із тих часів і досі ця колядка колядується лише на Святвечір і лише з Шарканню. Можливо, потім ця традиція у селі набула такого вигляду – але того вже нам ніхто не скаже.
Мені це пояснення видалося і таким, що намагається втиснути у християнські рамки народну традицію – скажімо, як і взагалі колядницьку, що була від початку язичницькою. Адже відомий факт, що змій у християнській традиції – зовсім не позитивний персонаж, ми його зустрічаємо потоптаним такими християнськими героями як Георгій-Юрій Переможець чи Архангел Михаїл, власне, змій – це антипод Христа, чого б це раптом йому витанцьовувати на честь його народження?
Іван Хланта, закарпатський фольклорист, який уперше описав цю традицію в наукових виданнях, каже, що закарпатська Шаркань ще чекає своїх дослідників.
- Я вперше описав цей звичай ще на початку 90-х років. Це справді унікальний факт, що цей звичай – за своєю природою розважальний, світського характеру, зберігся тільки в одному селі. Примітно, що самі боронявці кажуть, що існував він тут із незапам’ятних часів. Саме слово шаркань – угорське, воно означає «дракон». А от як можна цей звичай пояснити, як прояснити його етимологію – на це все ще потрібно пролити світло. Закарпатська Шаркань ще чекає своїх дослідників.

Обласний бюджет Закарпаття-2018: кому, скільки й на що? •«Не розкрутили б і пивний ларьок»: відомий журналіст розвіяв головний міф про олігархів •Шаркань – закарпатський дракон, що прийшов колядувати — Репортаж (+ФОТО, ВІДЕО) •Бограч, шовдарь і кнедлі: кумедне відео про закарпатську гастрономію (ВІДЕО) •На Закарпатті безхатченко вбив свого «сусіда» прямо на ринку (ФОТО) •Водій вантажівки із Закарпаття збив жінку-пішохода на Хмельниччині •Моторошне вбивство: На Закарпатті зарізали молодого чоловіка •Закарпаття “атакує” небезпечна хвороба (ВІДЕО) •У 102 роки без окулярів плете шкарпетки на всю родину закарпатка Василина Сятиня (ФОТО) •«Колядовання Хустецької долини» вже втретє можна буде почути в Нижньому Селищі на Хустщині •Що таке Святвечір і що не можна робити в день перед Різдвом •Із 1 січня закарпатці мають підписати договори з сімейними лікарями (ВІДЕО) •

586ec5e97322f 181070 original 1200

Більшість традицій Різдва дійшли до наших днів ще з давніх часів. Далеко не всі знають, звідки бере початок той чи інший звичай.
 
Перед Різдвом прийнято дотримуватися посту. Різдвяний піст триває 40 днів, але особливо суворі обмеження в Святвечір, 6 січня. Його суть полягає не тільки у відмові від їжі, але і в духовному вдосконаленні себе.
 
Саме з духовного посту веде свій початок традиція засівання на Різдво. Люди вірили, що звільнившись від негативу, випробувавши своє тіло і дух на міцність, їх потрібно засіяти зерном добра і благополуччя. Тож 7 січня прийнято колядувати, бажаючи господарям будинку всіх благ і "посівати" зерном: рисом, пшеницею, просом.Також на Різдво здавна накривали пишний стіл. Традиція залишилася досі, але раніше це робилося це не так для свого задоволення, як для притягнення добрих духів. Наші предки вірили, що в Різдво духи борються з безбожністю і після цього їм необхідно поповнити сили. 

Також обов'язкова умова столу в Святий вечір - наявність 12 пісних страв. Ця кількість пов'язана з кількістю апостолів.
 
Крім подібних традицій існувала також низка заборон, які також були покликані вберегти людину і її сім'ю від негараздів.
 
Що не можна робити в Різдво
 
Чимало заборон також пов'язані зі святковим столом і їжею.
 
У святий вечір не можна їсти м'ясо і продукти тваринного походження. Це пов'язано з тим, що ще триває Різдвяний піст.
 
До сходження першої зірки заборонено їсти, крім дітей і хворих.
 
Всі страви на столі слід скуштувати, а прибирати страви до настання Різдва категорично не можна. Це вважалося поганою прикметою.

Різдвяний стіл з 12 пісних страв (фото: slovo.odessa.ua)
 

Також перед Різдвом небажано ходити в лазню і митися взагалі. З історичної точки зору таку заборону можна пояснити тим, що процес займав багато часу (наколоти дров, розтопити баню і нагріти її), а господарі були зайняті приготуваннями.
 
Але є і більш духовне пояснення. Вважається, що вода допомагає людині змити з себе гріхи. А в Різдво християни хотіли впоратися з очищенням самостійно, силою свого духу, без сторонньої допомоги.
 
Саме з чистотою духу пов'язані й інші заборони в цей день. У Різдво не можна лихословити і сваритися. Не можна відмовляти людині в допомозі та милосерді.
 
Як і в більшість православних свят забороняється шити, прати, прибирати, працювати в хаті, йти на риболовлю чи полювання. Цей день повинен бути присвячений Богові.
 
Також не можна зустрічати Різдво в старому одязі і прикрашати верхівку ялинки чим-небудь іншим, крім зірки. Вона символізує Віфлеємську зірку.
 
Незважаючи на поширену думку, ворожити на Різдво також заборонено.

https://ua.korrespondent.net

Loading...

ОСТАННІ НОВИНИ

Пряма трансляція телеканалу "112 Україна"

Останні коментарі

  • Very informative post.Really thank you! Awesome. kafcccedfaebffd f

    Детальніше...

     
  • Hello There. I found your blog using msn. This is a really well written article. Ill make sure to ...

    Детальніше...

     
  • Автор на 100 ПРОЦЕНТОВ прав.

    Детальніше...

     
  • Yes! Finalⅼy something about 3d rpg online game. Here is my web-site - buy rs 07 cash: twitter.com/.../...

    Детальніше...

     
  • I have checked your site and i have found some duplicate content, that's why you don't rank high ...

    Детальніше...

     
  • Because they do not want to lose you. To which he eagerly agreed and we stated that it was to the ...

    Детальніше...

     
  • She gets the camera so hubby can see the action close up. He was in the lounge. Feel free to surf to ...

    Детальніше...

     
  • Sure enough, when Shauna and I got into the house, there was a message from my wife on the answering ...

    Детальніше...

     
  • He stood politely as Mrs. I m dressed like a slob today too. Feel free to visit my web-site :: kniha ...

    Детальніше...

     
  • I held my cock still coated with Ava juice at the entrance of Buffy s ass. He is ready for you leigh.

    Детальніше...

     
  • She said it tasted good. A sage piece of advice in swinging; always move at the pace of the partner wanting ...

    Детальніше...

     
  • I have checked your website and i've found some duplicate content, that's why you don't rank high in ...

    Детальніше...

     
  • I have checked your blog and i have found some duplicate content, that's why you don't rank high ...

    Детальніше...

Новини партнерів

Погода, Новости, загрузка...

Ми в соц. мережах

Каталог
сайтів України

український каталог